Absolyutna_posmishka

 

Коло очікувань

 

1

 

.

мерному).

).

прошення.

нати.

.

там.

пеки.

пеки.

ти?

я — не важливе.

:

.

— Мабуть, — сказала вона.

лишену кимось на тумбочці хустинку…

гує…

— Одне до одного?

єш?

тягання.

ся.

лоскотно. Той лоскіт поволі перейшов і до серця.

літ?

— Ти повинен знайти мене… — говорить вона.

   

2

 

— Ти повинен знайти мене, — говорить вона.

ком!

новане.

лові ще досі там?

нен мене знайти… я…

.

вила дівчина.

:

Давай…

на.

шукання.

лась.

   — Але де ти?

— Я… біля тебе… але…

   — Але де?

   

   — В іншій реальності… по інший бік твоєї…

   Він гірко усміхнувся.

”.

тав він.

високою, зате була прозорою і легкою, і це вбивало будь-які виміри, наміри, надії, пориви.

   

3

 

ходь, любий!

   — Я прийду!

ла.

то узагалі нічого не може!

лька метрів, а далі кроки зникають у темряві.

воруч.

чись червоним оком.

дом.

рини.

тись крізь землю, а що буде далі — байдуже! — Глянь униз, друже, не пожалкуєш! Глянь униз! Глянь униз!

яко кажучи, байдуже на всіх, окрім неї.

ти… її… ї…ї…

   

На цьому місці сон обривається.

).

   

2014

Борислав

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Італіє!

 

1

   

лось, нібито зіп’ятись на їхні манливі прапори – раз плюнути?

Це розумію я.

   Це розуміють вони.

 

2

 

торіях.

анів, а ті ще кудись до бісової матері.

ду.

но високих гір удалині.

то ногою.

 

3

 

   Час непомітно прослизнув крізь пальці.

От уже підніжжя близько.

 

4

 

гадуватиме тебе справжнього?

ятаю.

 

 

 

 

5

 

ників.

лин цей текст, цей сон і ці переживання.

дійно. Я буду жити.

6

 

що виглядала на плямисту пантеру.

вернеться і піде.

   

7

 

го Друга.

   

3 – 6 червня 2014 року

 

Спекотний день

 

1

 

бризкуючи її в усі чотири сторони. – Тут зовсім не глибоко!

:

Ну ви даєте!

   – Ненормальні!

   – Клоуни!

– Там змія! Ха-ха-ха!

:

ня?

він тоне?

:

Жбурляйте один в одного мулом!

– Хапай її за ноги!

мов за хвіст.

міхаючись. – Вода не кусається!

а я – ні…

– жартував хтось.

   – Тільки ще не знаєш про це.

все одно піду на дно в перший же кращий момент.

дчуваючи літню втому на своїх плечах.

:

.

ти.

як є.

рік.

з розумінням.

на відміну від мене.

гось?

рмні.

Я боязко ступив крок назад.

   В голові потемніло.

.

вши поперед себе розчепірені руки.

   

 

2

 

ця.

тали чи живий.

грівся…

.

:

Добре! Добре! Тільки відчепіться!

дро обіймала мої стопи шовком і шелестом.

бати руками, ногами, ніздрями.

ся за мене, що одразу й не відсахаєшся від них.

   – Іду! – радісно крикнув я. – Іду!

– хтось іронізував.

цю.

му раю.

Мойсеє!

танцюючи під водою.

   

3

 

ють.

 

4

 

се! Ісу… і…

5

 

чої кораблетрощі.

впаки, розбухає від тої води, яка в мене так наполегливо заповзає і заповзає.

годні втнути.

як риби.

Дихати в цьому сховку.

 

6

 

на допетрала, що я вже не дихаю.

ма?!!

.

   

літо 2014

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

бачень наосліп, якби такі були.

:

 

сті.

те продовжимо споглядання.

.

чя”.

 

так?

.

 

2

 

.

про все і ні про що.

і, але менше з тим.

ва.

місця вистачило усім.

   Особливо дівчатам.

 

3

 

   Презентація почалася.

не про це.

   Він читав уривки оповідань.

амірно.

лок, особливо, якщо це стосується автографа. Але зараз я розумію, що це, зрештою, не така вже й проблема.

 

4

 

тою”.

5

 

”.

   

6

 

.

 

7

 

”.

   

8

 

рхні”.

9

 

ють у туалет”.

 

10

 

”.

 

11

 

ної події.

сказали вони в один голос.

– погоджуюся я з товаришами.

.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Хмельницький”

 

ність.

відника. Не будемо вглиблюватися у несуттєве, не будемо такими до нудоти прискіпливими.

-є-і-завжди-будемо.

хів.

?), замок, ще раз ключ…

му до нас?

зерватив, а в другій — квіти.

.

синаю.

 

 

 

 

 

“Коротко: сліди”

 

1

 

лів писати про інше. Про що тоді?

лими.

тобус чи поїзд і поїхати.

ся робити таким безнадійним романтикам, котрі затіяли все це.

революція закінчилася.

   

 

2

 

підставивши під змучену голову руку.

зок?

ши повіками. Але я постараюся.

сіється.

ті.

ще побачимо.

 

 

3

 

   Побийте десятьох – завтра прийдуть тисячі.

   Вбийте сотню – встануть мільйони…

тії і декларації.

.

дні, розгублені, недосконалі, не такі, як ми, не наші, чужі, такі, як є.

бо що ще залишається?

ється?

шається?

шається?

то які можуть бути ще слова?

 

03.07.2014

 

 

 

 

 

 

ру (ранньо-призахідного сонця) і була шерсть.

ної. Дитячої.

як його впіймали.

ванням з рук.

поранили й мене.

ю. Звісно, що своєю, хоча можна стверджувати, що й супернику також дісталося. Що тут скажеш, бурхливі дев’яності.

.

Можна ще багато розповісти.

   Можна ще багато написати.

і се.

ніколи не залижеться.

вно…

 

10 липня 2014

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Проникнення крізь”

 

*

 

Він не міг заснути.

на-єдина така, найкраща, винятково унікальна й стало необхідна.

куди поспішати.

   

*

 

   Вона не могла заснути.

кий коричневий із біло-блакитники колами метелик. Нічого фантастичного, друзі, тоді, окрім розмови з ним, не відбулося. Розмови і вбивста.

.

шовши тонкими ніжками кухню по діагоналі до м’якого крісла, котре стояло в кутку, припертим до стіни. Перед ним був невеличкий стіл, за яким часто вночі сиділося, гомонілося і так далі.

   – Скажи… щось!

ступний раз: ось на це світло жовтого металу можуть прилетіти і менш приємні співрозмовники.

   – Хто?

лик.

зувала своє запитання, – так по-дурному летите на світло, а потім б’єтесь, як останні бевзі, об лампочку? Я розумію якби це було божественне світло, але це ж неприроднє, штучне… Сенс?

людей, розмовляти.

приклад, сон.

падку.

   – Це не новина, – зіронізувала вона.

ки? Стелі?) не здогадуються.

вою інтонацією.

   – І якою, якщо не секрет?

така скептична.

   

*

 

.

метелик.

.

му секрети.

ас?

   – Так, – трохи збентежилась вона.

ються у вас кокони?

   – Мабуть, ліжка, – сказала вона.

питання.

   – Не знаю.

з відсутністю у вас крил абощо…

телик. Він схилив голову, розмірковуючи.

фору, розфарбованого де-не-не червоними квітками. – Тобі чай чи каву?

   – Надаю перевагу молоку, але якщо його нема, то чай, будь ласка, і без цукру.

ла, що ти будеш молоко.

   – Буду.

   – Але воно холодне, з холодильника, знаєш… болітиме горло…

   – Нічого, давай.

надії, життя.

час.

 

*

 

соння – це чудова нагода спробувати щось нове, чого нізащо б не зробив удень, коли предмети, їхні контури, об’єм та назви такі явні, очевидні, коли все, що ховається за предметами, за їхніми контурами, об’ємом та назвами – здається чимось несуттєвим зараз, в даний час і в даному місці.

4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28, 4:28.

   

*

 

 

 

*

   

пер, коли цукор потрапив у кров, вона відчула вічність, простіше кажучи, радість. Переконавшись, що солодощів більше ніде нема, вона повернулась туди, звідки почалося її безсоння.

завжди звучали байдуже.

За вікном щось зойкнуло, ніби саме повітря навчилося співу в птахів, винищило їх, а тепер з упевненістю робить те, що колись робили вони. Цікаво, о котрій годині все починається? Четверта двадцять вісім? Звісно, хто б сумнівався.

 

*

 

тиснув клавішу виклику.

   – Ало, – сказала вона. – Чому не спиш?

   – Не спиться, – відповів тихо він. – А ти ?

   – Те саме.

   – Що робиш?

   – Намагаюся заснути, але не можу, а ти?

   – Намагаюся цілком прокинутись, але теж не можу.

   – Ти пив каву? – стурбовано запитала вона. – Не можна! Скільки ти випив? Одну? Дві?

це.

, – голос відчутно посумнішав, – надіюся, обійшлося одною…

   Ти маєш право надіятись, подумав він.

   – Що тобі снилося?

.

   – Упс…

   – І не кажи…

   – А тобі що, між іншим, снилося?

пам’ятати чужі емоції, відчуття, переживання.

   – Ти не чужий самому собі.

довжувати тему самопізнання. – І що там твій метелик, вкляк?

   – Він дуже налякався.

   – Ну, ясна річ, – засміявся він. – А далі?

   – Який ти цікавий!

– Скажи!

ся.

   – І що ти зробила?

   – Я не зробила цього.

   – Ну звісно, хай живе гуманність!

   – Це не тому…

   – Тоді навіщо ти відірвала йому крила?

   – Мені було болісно розуміти, що наступної ночі він знову залетить до кухні крізь кватирку і знову битиметься крильцями об гаряче скло лампи.

   

4

Івано-Франківськ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

рій-небудь полиці, тільки знайди.

 

шої уваги.

 

:

 

– ти зникла, зникла, розчинилася за вікном,

 

:

 

Де тебе шукати?

 

:

 

варто було повернутися назад

 

Чому ти пішла?

 

.

 

рівки, кидає з дахів гнилі помідори тощо.

 

запізнілості?

 

посидіти.

 

– Що мені залишається?

 

Я сиджу поглядаючи з вікна будинку

 

:

 

і чекати?

 

)

 

Нізвідки

Під кінець робочого дня

Потім

Серед Неба

Дзвіночками

палячи гроші

– там де

під деревом

самих себе

 

Мені таки набридла ця гра.

   Мені холодно.

   Мені. Без тебе.

 

1 серпня 2014

м. Борислав

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*

 

   Того дня було спекотно.

во фіксуює на мить зникаючі піщинки.

 

*

 

гинь, чи то яких-небудь грекинь. Я бачив їх і раніше, але сьогодні я їх помітив, окреслив, так би мовити.

 

*

 

гії.

мороззю. Так ми й простояли цілу вічність, не зронивши ні звуку, не промовивши жодного слова.

ринки слів.

 

 

 

*

 

цями.

іля тебе, ти біля мене.

 

*

 

Здається, замало слів.

 

*

 

кзал, сльози, ти, ти, ти, ти…

 

1-2 серпня 2014

Борислав

   

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *